Верховний Суд не погодився з позицією Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Коверзнева В. О. та Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Онищенко О. І., які відмовили у відшкодуванні витрат на правничу допомогу за мотивами, що якщо адвокат має одночасно статус фізичної особи-підприємця, сплата гонорару адвокату має здійснюватись в безготівковій формі через банківську установу.
При цьому ВС погодився з позицією адвоката Авраменка Г.М., що правильність ведення адвокатом обліку прибуткових операцій та сплати у зв`язку із їх проведенням обов`язкових платежів виходить за межі вирішення питання про відшкодування судових витрат у цивільній справі.
Постанова
Іменем України
22 липня 2020 року
м. Київ
справа № 750/286/18
провадження № 61-7209св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Чернігівоблбуд»,
треті особи на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмету спору: Чернігівська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмету спору: управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» на додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Коверзнева В. О. від 27 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Євстафіїва О. К., Бечка Є. М., Онищенко О. І., від 05 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» (далі - ПрАТ «Чернігівоблбуд», товариство) про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності на кв. АДРЕСА_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2018 року у задоволенні позову відмовлено. Судове рішення набрало законної сили.
У грудні 2018 року ПрАТ «Чернігівоблбуд» подало до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, у якій просило врахувати як фактично сплачену суму витрат на правову допомогу згідно з квитанцією (10 000 грн), так і загальну суму, яку має бути сплачено адвокату Авраменку Г. М. відповідно до договору про надання правничої допомоги (21 200 грн).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2018 року частково задоволено заяву ПрАТ «Чернігівоблбуд» про ухвалення додаткового рішення у справі.
Ухвалено додаткове рішення у справі, яким у відшкодуванні ПрАТ «Чернігівоблбуд» витрат на правову допомогу адвоката відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що відповідач не надав відповідних доказів розрахунку із адвокатом, який представляв його інтереси через банківську установу та не надав попередній розрахунок суми судових витрат разом із першою заявою по суті спору всупереч положенням статті 134 ЦПК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року частково задоволено апеляційну скаргу ПрАТ «Чернігівоблбуд», змінено додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2018 року в частині мотивів відмови у задоволенні заяви ПрАТ «Чернігівоблбуд» про відшкодування витрат на правову допомогу.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що разом із відзивом на позовну заяву відповідач надав в порядку та строки, передбачені статтею 134 ЦПК України попередній розрахунок сум понесених судових витрат, тому відповідний висновок місцевого суду є неправильним. Також не ґрунтується на чинному законодавстві висновок суду першої інстанції про можливість розрахунку за надані відповідачу послуги з правової допомоги виключно у безготівковій формі.
Встановивши, що адвокат Авраменко Г. М. у цій справі надавав правову допомогу відповідачу як самозайнята особа, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що квитанція про сплату ПрАТ «Чернігівоблбуд» фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. коштів у розмірі 10 000 грн не є допустимим доказом понесення відповідачем витрат на оплату правової допомоги адвоката Авраменка Г. М.
Отже, хибність мотивів, з яких судом першої інстанції було відмовлено відповідачу відшкодуванні витрат на правову допомогу, не вплинула на правильність висновку про відсутність законних підстав для стягнення таких витрат, тому судове рішення підлягає зміні в частині мотивів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ПрАТ «Чернігівоблбуд» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про покладення витрат на правову допомогу на ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що адвокат, який одночасно зареєстрований в контролюючих органах як фізична особа-підприємець, не має обов`язку з окремої реєстрації у цих органах як самозайнята особа. Судом апеляційної інстанції також було проігноровано, що згідно із засвідченою печаткою адвоката квитанцією до прибуткового касового ордеру ПрАТ «Чернігівоблбуд» сплатив кошти на правничу допомогу не «фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. », а «адвокату фізичній особі-підприємцю Авраменку Г. М. »
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 09 квітня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою суду від 07 липня 2020 року справу призначено до розгляду.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень урахуванням зміни судом апеляційної інстанції мотивів відмови ПрАТ «Чернігівоблбуд»у стягненні витрат на правову допомогу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Адвокатом Авраменком Г. М., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 03 серпня 2002 року, 14 лютого 2018 року видано ордер серії НОМЕР_1 про надання правової допомоги ПрАТ «Чернігівоблбуд» на підставі укладеного того ж дня договору про надання правової допомоги (а.с. 115).
Договір про надання правової допомоги від 14 лютого 2018, укладений між повіреним Авраменком Г. М. , який діяв на підставі свідоцтв суб`єкта підприємницької діяльності № ф 0090901 від 10 лютого 2003 року та про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 03 серпня 2002 року, та довірителем ПрАТ «Чернігівоблбуд», передбачав розмір гонорару у цій справі у розмірі 10 000 грн (а.с. 179).
Подаючи 28 лютого 2018 року відзив на позовну заяву, ПрАТ «Чернігівоблбуд» зазначило, що на день подання відзиву ним понесено витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн та у разі апеляційного та касаційного оскарження рішення суду відповідач очікує понести витрати на правничу допомогу у розмірі ще 20 000 грн (а.с. 99).
Діючи у справі як представник відповідача, адвокат Авраменко Г. М. подав до суду заяву про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка задоволена ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 березня 2018 року; брав участь у підготовчому та судових засіданнях 22 березня 2018 року, 13 квітня 2018 року та 17 квітня 2018 року.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, надану у цій справі повіреним адвокатом Авраменком Г. М., ПрАТ «Чернігівоблбуд» надало суду квитанцію до прибуткового касового ордеру № 57 від 14 лютого 2018 на суму 10 000 грн, видану адвокатом фізичною особою-підприємцем Авраменком Г. М. та завірену печаткою адвоката Авраменка Г. М., а також акт виконаних повіреним, адвокатом Авраменком Г. М., робіт від 16 квітня 2018 на суму 21 200 грн (а.с. 178,180).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам судові рішення першої та апеляційної інстанцій відповідають не в повній мірі.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Частиною першою статті 58 ЦПК України встановлено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Документами, які підтверджують повноваження представників у цивільному процесі, є довіреність юридичної особи; повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) (частини перша, третя, четверта статті 62 ЦПК України).
Як вбачається з ордеру та договору про на надання правової допомоги, 14 лютого 2018 року ПрАТ «Чернігівоблбуд» обрав захисником своїх прав у цій справі, що розглядалась у Деснянському районному суді м. Чернігова, саме адвоката Авраменка Г. М., який діяв, серед іншого, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 219 від 03 серпня 2002 року.
Починаючи з 02 березня 2018 року суд першої інстанції допустив до участі у цій справі адвоката Авраменка Г. М. в якості представника відповідача у підготовчому та судових засіданнях, розглядав подані ним заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та ухвалив рішення по суті справи за його участі.
Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг у цивільній справі (представництво інтересів ПрАТ «Чернігівоблбуд» у справі за позовом ОСОБА_1 ) об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв`язку з вирішенням спору в суді.
Формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар (плата за договором), порядок обчислення якого (фіксований розмір чи погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати, умови повернення тощо відповідно до статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі Авраменко Г. М. як адвокат повинен був отримати гонорар за надані відповідачу правничі послуги, пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції.
Разом з тим не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону висновки суду апеляційної інстанції про ненадання відповідачем допустимих доказів понесення ним витрат на оплату правої допомоги адвоката Авраменка Г. М.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді, регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133, статтях 134, 137, 141 ЦПК України.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підтвердження обставин понесення витрат на правничу допомогу адвоката Авраменка Г. М. відповідачем суду було надано виданий останнім ордер про надання правничої допомоги у цій справі, договір про надання правової допомоги та квитанцію до прибуткового касового ордера № 57 від 14 лютого 2018 року про сплату ПрАТ «Чернігівоблбуд» 10 000 грн.
Відмовляючи у стягненні витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції безпідставно вважав, що вказана квитанція до прибуткового касового ордеру не є допустим доказом понесення відповідачем витрат на правничу допомогу, який містить, зокрема назву підприємства, ідентифікаційний код підприємства, порядковий номер документа, дату складання документа, суму, яка вноситься до каси підприємства, найменування організації, від імені якої вноситься готівка, суму прописом, назву документа, на підставі якого вноситься готівка, підпис уповноваженої на це особи.
Вказана квитанція до прибуткового касового ордеру, яка свідчить про оплату гонорару адвокату Авраменку Г. М., а також договір про надання правової допомоги та акт виконаних робіт із розрахунком є належними та допустимими доказами понесення відповідачем витрат на правову допомогу, які у встановленому законом порядку (стаття 81 ЦПК України) не спростовані позивачем. При цьому правильність ведення адвокатом Авраменком Г. М. обліку прибуткових операцій та сплати у зв`язку із їх проведенням обов`язкових платежів виходить за межі вирішення питання про відшкодування судових витрат у цивільній справі.
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційний суд виходить з того, що сторона по справі самостійно вирішує питання про вибір свого представника у судіі в межах реалізації цього права ПрАТ «Чернігівоблбуд» обрав захисником своїх прав у цій справі у суді першої інстанції саме адвоката Авраменка Г. М.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції діюча на то час редакція ЦПК України не забороняла стороні користуватися в суді послугами представника, який не є адвокатом, однак передбачала відшкодування витрат саме на професійну правничу допомогу адвоката.
Оскільки в якості представника відповідача до участі у справі судом першої інстанції допущений саме адвокат Авраменко Г. М., який діяв у справі, серед іншого, на підставі ордеру про надання правової допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, тому сплачена на підставі квитанції до прибуткового касового ордеру № 57 від 14 лютого 2018 року сума у розмірі 10 000 грн є витратами відповідача на професійну правничу допомогу адвоката.
За таких обставин припущенням суду апеляційної інстанції є те, що отримана Авраменком Г. М. грошова сума на підставі вказаної квитанції не є доказом сплати гонорару адвокату за надання товариству правової допомоги у цій справі.
Враховуючи, що за результатами розгляду справу позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій безпідставно не вирішили питання про відшкодування понесених ПрАТ «Чернігівоблбуд» витрат на правову допомогу та необґрунтовано зазначили, що заявником не надано належних доказів необхідності понесення цих витрат.
Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заяви ПрАТ «Чернігівоблбуд» про ухвалення додаткового рішення у цій справі.
Визначаючи розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню на користь відповідача, колегія суддів виходить із такого.
Згідно частини першої-третьої статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат, ПрАТ «Чернігівоблбуд» просило врахувати як фактично сплачену суму витрат на правову допомогу згідно з квитанцією (10 000 грн), так і загальну суму, яку має бути сплачено адвокату Авраменку Г. М. відповідно до договору про надання правничої допомоги (21 200 грн).
Проте, у договорі про надання правової допомоги сторони обумовили суму гонорару за надання правової допомоги та представництво у суді у справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Чернігівоблбуд» про визнання свідоцтва недійсним у розмірі 10 000 грн (а.с. 179). При цьому матеріали справи не місять окремої угоди, у якій сторонами додатково обумовлені витрати на правову допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції. Навпаки, іншій витрати обумовлені сторонами лише у випадку апеляційного і касаційного оскарження судового рішення по суті спору, якого у справі не відбулось.
Враховуючи викладене, а також документальне підтвердження та доведеність витрат на правову допомогу, заява ПрАТ «Чернігівоблбуд» про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню зі стягненням з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Чернігівоблбуд» 10 000 грн на відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
При цьому колегія суддів враховує, що адвокатом відповідача Авраменком Г. М. подано до суду в інтересах ПрАТ «Чернігівоблбуд» заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про залучення у справі третьої особи, а також адвокатський запит (а.с. 114, 127, 136, 138). Також представник відповідача брав участь у судових засіданнях 22 березня 2018 року, 13 квітня 2018 року та 17 квітня 2018 року. Ці обставини відповідають переліку наданої правової допомоги адвокатом Авраменком Г. М. в рамках цивільної справи № 750/286/18, що містяться в акті виконаних робіт, який наданий відповідачем до суду, та юридичним послугам, які передбачені договором про надання правової допомоги від 14 лютого 2018 року.
Враховуючи зазначене та керуючись статтями 141, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» задовольнити частково.
Додаткове рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 27 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 05 березня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» 10 000 гривень на відшкодування понесених витрат на правову допомогу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович
