Когда начнётся выздоровление национальной адвокатуры?
Как это не парадоксально, но " выздоровление" адвокатуры Украины начинается с судебных решений.
К такому выводу можно прийти после ознакомления с текстом решения окружного административного суда г. Киева от 23 мая 2014 года, согласно которому признано противоправным и отменено решение внеочередного съезда адвокатов Украины о назначении на должности членов Высшего Совета юстиции адвокатов Резникова, Гречковского и одного из судей хозяйственного суда города Киева.
Благодаря правильным, законным, юридически выверенным и обоснованным выводам суда, гражданской позиции и даже смелости судьи окружного административного суда города Киева Е.В.Аблова прекращена еще одна авантюра "руководителей" адвокатуры " от Изовитовой и К".
Своим решением суд поставил точку в существовании и применении "беспредельных" правил адвокатского «самоуправления» Украины, легитимность которого до сих пор вызывает сомнение только лишь по обстоятельствам проведения так называемого "учредительного" съезда адвокатов 17 декабря 2012 года в гостинице " Русь". Напомню, что в нём не смогли принять участие законным образом избранные представители 22 регионов Украины. И самое интересное, что административные суды Украины, в силу разных причин, до последнего времени критически относились к доводам делегатов, принимавших участие в "альтернативном " съезде, просивших признать неправомерными и отменить решения съезда в "Руси".
Разные были выводы судов. Некоторые представители судейского корпуса умудрялись в одном производстве вмешиваться в исключительные полномочия органов адвокатского самоуправления запрещая адвокатам проводить проведение внеочередного съезда в Одессе, и запрещать отдельным адвокатам представляться руководителями органов адвокатского самоуправления. А затем – в этом же производстве – принимать решения о фактической отмене решений адвокатского съезда, который все же состоялся. А заодно причесать под гребенку дисциплинарной или уголовной ответственности организаторов съезда и не только.
Суды не слышали наши требования о незаконности решений Совета адвокатов Украины и ВКДКА, отдельных КДКА, организовавших преследования адвокатов, которые посмели иметь собственную позицию в адвокатуре, вести себя честно и добросовестно, не лебезить перед Изовитовой и компанией. Были и другие решения, принятые банально из боязни всесильности Изовитовой или некоторых руководителей судов, в том числе получивших при интересных обстоятельствах должности, за счет адвокатов например в ВСЮ.
Судьи, выносившие такие решения, не задумывались о люстрации, а ещё потому что, всесильные товарищи гарантировали поддержку на любом уровне.
Обстоятельства сейчас несколько измелись, но адвокаты, которые пострадали от подобных судейских актов, в основной массе благородные люди и преследовать тех, кто их попросту травил и лишал работы, не намерены.
Хотелось бы, чтобы наши коллеги из судейского корпуса впредь не пытались регулировать судебными решениями деятельность органов адвокатского самоуправления. Эти вопросы отнесены к исключительной компетенции органов самоуправления адвокатуры. Сейчас суд не тот, да и, судя по обстоятельствам дела, правоотношения, которые возникли, относятся именно к полномочиям административного суда.
Обидно только то, что, кроме народного депутата Украины, которая предъявила административный иск, среди массы адвокатов, в том числе из киевской городской адвокатуры, не нашлось желающих серьёзно оспорить решения съезда. И это при том, что, при всем драматизме событий съезда, именно киевская городская делегация адвокатов занимала наиболее активную позицию.
Однако положение в судах изменилось, и совсем не в пользу "самоуправленческого олимпа". Появились даже некоторые объективные решения ВКДКА. Что бы не писал на своей страничке в соцсети «закарпатский геббельс» Фазекош или его подручные, по команде "фас" или " к ноге" бросавшиеся исполнять команды, сколько бы не убеждал нас (а скорее себя), что власти не до проблем адвокатур, - практика, в том числе и состоявшееся решение суда от 23 мая 2014 года, наглядно свидетельствует, что это далеко не так.
Очевидно, грядут времена, когда новые руководители адвокатуры Украины не только рассмотрят, кто такой Фазекош, но и обратят внимание на деятельность "попередників": Изовитовой, Гвоздия, Загарии, Дмитриевой и других.
Повторное возвращение в кресло председателя ВКДКА, исполненное Валентином Загарией, - это вообще шедевр. Впрочем, это тема другого повествования.
Вернемся к решению суда от 23 мая 2014 года, вокруг которого сразу поднялся целый "шавкин лай", впрочем, очень быстро утихший.
Следует заметить, что немногим позже тот же административный окружной суд города Киева отменил и решения съезда юридических вузов и научных учреждений по тем основаниям, что вопросы назначения членов ВСЮ и ВККС не отнесены к компетенции Министерства образования и науки Украины. Однако "юридична та інша спільнота" поэтому поводу в основном молчит.
Адвокаты по-разному встретили новость о лишении полномочий Гречковского, Резникова и Балаца. Классическая адвокатура, которая к моменту так называемого "избрания" покинула шоу Изовитовой, именуемое "внеочередным съездом", несмотря на то, что по ней в очередной раз прокатились катком, молчит традиционно.
Наиболее активная часть киевской адвокатуры, к чести своей сумевшая забыть распри и объединиться, с неким удовлетворением встретила эту новость. Она не сумела как следует подготовиться к съезду (хотя, когда было необходимо, умудрялись даже доставлять делегатов чартерным рейсом для организации активного голосования) или рассчитывали на то, что форум не состоится. В итоге – допустили кооптирование, не сумели отстоять председательствующего на съезде и оказалась то ли в роли фиксатора (не сумели правильно установить полномочия делегатов), то ли в роли провокатора, как поспешили заявить некоторые коллеги.
Только лишь один "моралист" от адвокатуры А. Цыганков не торопился радоваться, а советовал дождаться апелляции. Интересно, а сегодня с кем этот спаситель адвокатуры от разложения, как будто член киевской делегации, и одновременно подыгрывающий Изовитовой?
Следует заметить, что планы Рафальской, Коваль и других, к сожалению, были обречены на провал. Не только потому, что такое объединение было ситуационным, а из-за того, что каждый из коллег, восставший против произвола «самоуправителей», очень слаб в вопросах тактики. Как можно было согласиться на поименное голосование? А тайное что, уже отменили? Неужели непонятно, что сторонники реального реформирования здесь сразу потеряли голоса, необходимые для избрания председателем Езерской, по причине банальной боязни за свою профессиональную судьбу? Как можно было допустить в той же киевской делегации выдвижение нескольких кандидатов вместо единой кандидатуры, и почему нельзя было покинуть съезд массово, после того как стал понятен план Изовитовой, которая банально "купила" участие в этом съезде многих адвокатов?
Мне, например, непонятно, из каких таких тактических соображений сидела, а правильнее сказать, спала на съезде ровенская делегация. Может, ожидала избрания Луцюка П.С. членом ВСЮ (святая наивность!)? А как же секретарь Совета адвокатов Украины Гречковский или представитель "классической" адвокатуры Резников?
Думаете, коллеги, эти кандидаты (некоторые не в первый раз) решили рискнуть и дали себя втянуть в авантюру? Скорее, они обеспечивают свое " избрание". Как? Это вопрос не ко мне.
Не стоит рассчитывать на честные выборы и избрание, эти времена уже прошли.
Обеспечивая избрание на должности в ВСЮ, кандидаты кричали о войне, которую объявила Генпрокуратура адвокатам (заявление Резникова в связи с задержанием Д.Бугая), или не думая подписывали принятые САУ документы, направленные на создание стройной, но растоптанной адвокатуры, а некоторые штурмовали офис САУ, чего очевидно недостаточно для того чтобы выдвигаться кандидатом в члены ВСЮ… Почти через два года после участия в "Учредительном " съезде они вдруг «прозрели" и разразились обличительными статьями. Но разве не они же свято помалкивали, пока изовитовская рать последовательно уничтожала адвокатское самоуправление?!
У меня нет вопросов к этим трём «выдвиженцам», которые благодаря такой тактике получили должности членов ВСЮ. Они знали, на что шли, а поэтому их удел, рассуждая о ценностях "классической адвокатуры", подавать заявления о преступлении, которое якобы совершил судья, осмелившийся постановить законное решение.
А что, уже есть решение апелляции, установившее, что суд (судья) умышленно и грубо нарушил нормы материального и процессуального права, принимая решение 23 мая? Даже если такое произойдет (апелляция отменит законное решение суда первой инстанции), это совсем не равнозначно умышленному нарушению закона.
Думать надо было:
- когда вы решались на авантюру с переносом съезда с Киева в Одессу и установление так называемого "квотного" принципа избрания вначале делегатов на областных конференциях адвокатов, а затем и определения делегатами съезда "за посадою". А что честно избраться слабо? Кстати, Л.П.Изовитова избиралась на конференции делегатом съезда.
- когда "насиловали" законодательство об адвокатуре и проводили который раз так называемые «кустовые» собрания, а затем и областные "конференции", на которых почему-то вопрос об избрании делегатов на съезд адвокатов Украины с повесткой дня о назначении членов ВСЮ не обсуждался.
Спрашивается, на каком таком основании адвокат, который избран делегатом внеочередного съезда, вдруг получил (интересно, от кого) полномочия избирать членов ВСЮ от адвокатуры, в то время как существует специальное правило, установленное Законами Украины "Об адвокатуре и адвокатской деятельности" и "О Высшем совете юстиции". Хотелось бы спросить "делегатов", например, от Харькова или Донецка, что заставило вас голосовать только за киевских кандидатов? Как же нужно не любить свой регион, чтобы до этого опустится, а ведь ранее никогда представительство адвокатов в ВСЮ не ограничивалось только выходцами из столичного региона;
- когда, практически извратив волю адвокатов, выступивших за проведение внеочередного съезда, вносили в повестку дня вопрос об избрании членов ВСЮ (за несколько дней до съезда) и навязали съезду повестку, где уже не было даже намека на "революцию". Изовитова настолько уверилась в собственной безнаказанности, что даже самостоятельно выбросила из повестки дня вопрос о Председателе ВКДКА, который, по ее же утверждению, стал поводом для назначения внеочередного съезда адвокатов.
Кто в этом виноват? Разве не "кукловоды", тупо поправшие волю делегатов съезда? Почему это случилось? Мы что, превратились в бессловесное "быдло", способное только путаться в ногах у Фазекошей и Куприенок?
- когда в лучших диктаторских традициях приняли "организационные меры" к обеспечению порядка на съезде, задействовали для усмирения возможных "буйных" делегатов практически батальон милиции специального назначения.
Кажется, где-то мы такое уже видели: ну, например, при обеспечении "порядка" с помощью милиции при проведении Съезда Ассоциации адвокатов Украины (Дмитриева, Гвоздий) или при обеспечении выборов на учредительных конференциях (Киевская – Бойко, Ковбасинская, Донецкая – Башенко, Харьковськая – Изовитова, Стоматина). Апогеем безнаказанности стал "учредительный съезд" в "Руси", где вновь использовали силу, уже для захвата съезда. Всем было понятно, а члены САУ, в том числе от Киева, знали, что т.н. "охрана" будет и в Одессе;
- когда сьезд, как образец адвокатской демократии, превратили в национальный позор и посмешище адвокатов.
Они не знают, на что идут (ведь в Украине уже не действует Конституция 1996 года). Думаете, полномочия по назначению или увольнению судей помогут Вам в юридическом бизнесе? Уверяю, Вы ошиблись, и конкурсов, подобных тем, что проводила ВККС в 2011-2013 годы, больше не будет.
Ваши функции, господа, в Высшем совете юстиции сведены к церемониальным и к написанию представлений-"кляуз" на коллег-судей в порядке дисциплинарного или конституционного производства. Если механизм не изменить – во всех остальных вопросах Вам будет принадлежать роль статистов. Тех, кто пытался что-то менять в ВСУ, такие как Вы запросто выбросили из этого органа. Интересно, как там представляет интересы адвокатов господин Темкижев? Разве и это Вас ничему не научило?
А что суд?
Действуя в полном соответствии с Законом, он возвратил адвокатам то, что незаконно присвоено стайкой управленцев от адвокатуры – право избирать и быть избранным, равное право без какой-либо кооптации, кстати, не предусмотренной не только Законом, но и какой-то пресловутой "практикой". Этой позорной практики в адвокатуре еще не было. Ее создала Изовитова вместе с гвоздиями, фазекошами, ковбасинскими, башенками и другими «начальниками», взгромоздившимися на плечи адвокатов под личиной адвокатского самоуправления. Им наплевать на Закон, а также на рекомендации европейских коллег. Для этой публики за правило взято другое.
Поэтому суд законно и обоснованно констатировал:
-до 24 апреля никто в повестку дня съезда вопрос об избрании членов Высшего совета юстиции от адвокатуры не включал;
- в чем конкретно нарушены и какие права истца в связи со принятием решения внеочередным съездом адвокатов Украины 27 апреля 2014 года о назначении членов Высшего Совета юстиции от адвокатуры.
При этом суд сослался как на нормы национального законодательства, так и на нормы международного права, а также практику Европейского суда по правам человека;
- нарушение в работе съезда, который, начавшись 26 апреля 2014 года, "плавно" перешел и на 27 апреля, между тем ни Совет адвокатов Украины, ни съезд самостоятельно не принимали решения о продлении работы съезда на 27 апреля 2014 года. Напротив, большинство делегатов съезда были категорически настроены против такого продолжение съезда в поминальное воскресенье (особый цинизм!), и в знак протеста и несогласия с действиями председательствующего несколько делегаций оставили съезд еще до 20.00 часов 26 апреля 2014 года, а некоторые позже;
- абсолютно правильно определил нарушение части 5 статьи 54 Закона Украины "Об адвокатуре и адвокатской деятельности" в части своевременного уведомления делегатов о вопросах повестки дня съезда;
- грубые нарушения порядка избрания делегатов съезда и задействование права так называемого "кооптирования" в делегаты съезда членов Совета адвокатов Украины, членов ВКДКА и ВРКА, что действующим законодательством об адвокатуре не предусмотрено и создает необоснованные льготы адвокатам, избранными в органы адвокатского самоуправления.
В связи с этим суд констатировал грубое нарушение принципа выборности органов адвокатского самоуправления и законодательно определенной процедуры принятия решений о назначении на должности членов ВСЮ; а также нарушение порядка избрания, поскольку ни один из кандидатов не набрал необходимого для принятия решения о назначении количества голосов.
В итоге суд пришел ко вполне обоснованному выводу о противоправности Решения о назначении членов Высшего совета юстиции, принятого в результате голосования на внеочередном съезде адвокатов Украины 27 апреля 2014 года, и отказался признать (вполне законно) противоправными действия председательствующего на пленарном заседании Верховного Совета Украины при принятии присяги.
К этому возможно добавить:
-отсутствие у внеочередного съезда адвокатов Украины (повестка дня которого утверждена САУ) возможности и права рассматривать вопрос о назначении членов Высшего Совета юстиции. Дело в том, что конференции адвокатов, которые прошли в регионах в порядке подготовки к внеочередному съезду, в своих повестках вопрос о назначении членов ВСЮ также не обсуждали. Избранных делегатов никто не уполномочивал принимать такие решения на внеочередном съезде;
- принцип "'кооптирования" был применён и при избрании делегатов на областные конференции адвокатов (согласно отдельным решениям САУ, были утверждены документы, положения которых дали возможность членам региональных советов адвокатов, КДКА и ревизионных комиссий получить автоматически статус делегата конференции). Таким образом, уже на этом уровне волеизъявление адвокатов было извращено, а принцип выборности отброшен. Делалось это с единственной целью – за счет участия «правильных» кооптированных делегатов обеспечить себе большинство на съезде и принятие нужных решений.
Ранее обращаясь к адвокатам и, в том числе, членам Совета адвокатов Украины, Сафулько и Высоцкий предупреждали о такой опасности, однако оказались не услышанными, а жаль.
Ну и, наконец, как следует из записей, размещенных в Интернете, отображающих "избрание" членов ВСЮ, эти решения не являются решениями съезда, поскольку никто из делегатов не голосовал за их утверждение (процедура подсчета голосов должна завершиться не просто утверждением протоколов счетной комиссии, но и голосованием за назначение на должности членов ВСЮ).
Из шумихи, которая поднята в СМИ (Д.Бугай "юридичне співтовариство стурбоване спробами заблокувати роботу Вищої ради юстиціі", "В судебной власти, в правосудии Украины, увы, ничего не изменилось", - член ВСЮ А.Резников и другие), ясно, что её инициаторы всерьез считают себя "юридическим сообществом" и будут бороться в апелляционной инстанции за отмену законного решения суда (реальные отзывы о съезде и об "избрании" никто слышать не хочет).
Они не видят, с какой брезгливостью о процессе "избрания" отзываются настоящие корифеи украинской адвокатуры, а не "назначенные" господином Резниковым в статье "представники класичної адвокатури шоковані тим, що відбувалося".
С каких пор «представители классической адвокатуры» ввели правило писать «заявления о преступлении» на своих коллег, не дожидаясь даже вступления решения в силу? Может, таким образом исключается собственная причастность к "минированию" или задействованию «неизвестных в масках»?
Все свои механизмы "включит" и Лидия Павловна Изовитова, стремительно утрачивающая влияние на судейский корпус. Учитывая механизмы, которые были задействованы для нужного «сценария» съезда (неизвестные в масках, минирование помещения и инертность милиции, а также имеющийся у наших "керманичей" подобный опыт), борьба будет нешуточная. Очевидно, еще и потому, что кто-то из-за подобного развития событий на съезде понес серьезные затраты, и вполне может встать вопрос об их возмещении.
Борьба в апелляции будет непростой потому, что группа Изовитовой, используя простой и надежный механизм, уже попыталась "узаконить" нарушение принципа выборности делегатов на областные конференции, заручившись организованными «правильными» решениями (дела номер 826/4479/14 и номер 826/3199/14) в окружном административном суде города Киева, принятыми как в апреле, так и в мае 2014 года (вопросы кооптирования на конференции адвокатов).
Хочется верить, что последующие решения судов в этом деле будут законными и обоснованными, и адвокаты, наконец, получат возможность реализовать свое право на участие в адвокатском самоуправлении, а адвокатура получит еще один шанс на выздоровление.
"Революцию", которую неудачно пытались провести киевские адвокаты, очевидно, следует проводить снизу. Необходим новый съезд, который станет съездом компромисса и взаимопонимания в адвокатуре. Как его проводить – это отдельная тема. Для начала необходимо усвоить уроки одесского съезда, образовать оргкомитет и действовать сообща с регионами, признав, наконец, нелогичность существования адвокатских властей (органов адвокатского самоуправления), незаконно рожденных "учредительным" съездом 17 ноября 2012 года. Провести их ревизию, оценить итоги съезда адвокатов Украины 9 февраля 2013 года (независимо от судебных решений). Адвокаты самостоятельно должны навести порядок в собственном доме.
Позивач звернулась до суду з позовом до позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. про визнання дій протиправними, визнання відсутності повноважень та визнання протиправним та скасування рішення, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що оскаржуване рішення та дії щодо його прийняття є протиправними, оскільки відповідачем порушено строки повідомлення про питання, що виносяться на обговорення З'їзду адвокатів України, порушено принцип виборності адвокатського самоврядування, а оскаржуване рішення від 27.04.2014 року про призначення членів Вищої ради юстиції не було прийнято більшість обраних та, зокрема, присутній делегатів З'їзду.
В позовній заяві позивач з урахуванням усіх доповнень до позовних вимог просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Позачергового З'їзду адвокатів України від 27.04.2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та суддю Господарського суду м. Києва ОСОБА_16, визнати протиправними дії Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у адвоката ОСОБА_2, визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у адвоката ОСОБА_3, визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_16.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Про належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України, рішенням №1 від 28.02.2014 року якої скликано позачерговий З'їзд адвокатів України, свідчить лист Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 22.05.2014 року №671/0/2-14 (арк. справи 92).
Крім того, в залі судового засіданні були присутні Голова Ради адвокатів України ОСОБА_11 та секретар Ради адвокатів України ОСОБА_3, однак прийняти участь у розгляді справи як представники відповідача - позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України відмовились.
Відповідач ОСОБА_2 в ході судового засідання заявив клопотання про заміну відповідача позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України на позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України, який розташований за іншою адресою.
Представник позивача пояснила, що позивач у якості відповідача зазначив позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України саме ту, яка рішенням №1 від 28.02.2014 року скликала позачерговий З'їзд адвокатів України. Позивач вважає, що відповідачем у справі має бути та є позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України.
Крім того, представником позивача в судовому засіданні заявлено клопотання про зміну адреси позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України у зв'язку з помилковим невірним зазначенням її позивачем у адміністративному позові та доповненнях до адміністративного позову, яке було задоволено судом в судовому засіданні.
Суд, враховуючи те, що представником позивача в позові зазначено позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України, ухвалив рішення відмовити в задоволенні клопотання про заміну відповідача та вважає, що позивач вірно зазначив відповідача у справі - позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України, рішенням №1 від 28.02.2014 року якої було скликано позачерговий З'їзд адвокатів України.
Відповідачі - члени Вищої ради юстиції жодних письмових заперечень щодо суті заявлених позовних вимог до суду не надали.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 28.02.2014 р. на черговому засіданні Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України прийнято рішення №1 про скликання на 26.04.2014 р. позачергового З'їзду адвокатів України у місті Києві.
Рішенням Ради адвокатів України від 28.02.2014 р. №23 скасовано рішення Ради адвокатів України №1 від 28.02.2014 р. "Про скликання на 26.04.2014 р. позачергового З'їзду адвокатів України" в частині його проведення у місті Києві, місцем проведення 26.04.2014 року позачергового З'їзду адвокатів України визначено місто Одесу.
Відповідно до рішення №20 від 28.02.2014 року квота представництва делегатів на позачерговий З'їзд адвокатів України, призначений на 26.04.2014 року - один делегат від 100 адвокатів, відомості про яких включені до Єдиного реєстру адвокатів України.
02.04.2014 року на засіданні Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України вирішено питання про затвердження порядку денного позачергового З'їзду адвокатів України з включенням до нього наступних питань: затвердження Регламенту позачергового З'їзду адвокатів України: затвердження кошторису Національної асоціації адвокатів України та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури: внесення змін до статутних документів Національної асоціації адвокатів України, положень про Ради адвокатів України, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Вищої ревізійної комісії адвокатури, Правил адвокатської етики, прийняття резолюції з питань захисту прав адвокатів.
24.04.2014 року Радою адвокатів України Національної асоціації адвокатів України прийнято рішення про включення до порядку денного позачергового З'їзду адвокатів України питання щодо призначення членів Вищої ради юстиції.
27.04.2014 року позачерговим З'їздом адвокатів України прийнято рішення про обрання на посади членів Вищої ради юстиції адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_16, а 16.05.2014 року останні на засіданні Верховної Ради України були приведені до присяги члена Вищої ради юстиції.
Підставою для звернення позивача до суду з даним позовом стало прийняття оскаржуваного рішення позачергового З'їзду адвокатів України від 27.04.2014 року про обрання на посади членів Вищої ради юстиції з порушенням вимог чинного законодавства та приведення обраних осіб до присяги члена Вищої ради юстиції на засіданні Верховної Ради України.
Так, відповідно до ст. 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.
Згідно ч. 1 ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України - чотириста п'ятдесят народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.
Конституційний суд України у рішенні у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) від 17 жовтня 2002 року N 17-рп/2002 зазначив, що положення статті 75 Конституції України у взаємозв'язку з положеннями статей 5, 76, 85 Конституції України треба розуміти так, що Верховна Рада України як орган державної влади є колегіальним органом, який складають чотириста п'ятдесят народних депутатів України.
Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій.
За таких обставин, кожен народний депутат України повинен долучатися до здійснення Верховною Радою України її конституційних повноважень, відповідно, беручи на себе частину відповідальності за діяльність законодавчого органу влади.
Відповідно до ст.ст. 85, 126 Конституції України Верховна Рада України обирає суддів безстроково, надає згоду на затримання чи арешт судді до винесення обвинувального вироку судом щодо нього та звільняє суддів, обраних безстроково.
Статтею 124 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України", статтями 77-80 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначений порядок взаємодії Верховної Ради України з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України та Вищою радою юстиції з цих питань.
Водночас, згідно ст.ст. 16, 17 Закону України "Про Вищу раду юстиції" повноважність члена Вищої ради юстиції пов'язана зі складанням присяги, яку член Вищої ради юстиції перед вступом на посаду складає на засіданні Верховної Ради України.
Позивач є народним депутатом України, обраним по загальнодержавному багатомандатному виборчому округу від політичної партії "Партія регіонів" (дата набуття депутатських повноважень 12.12.2012 року). Станом на момент звернення до суду позивач не входить до складу будь-якої фракції.
З урахуванням наведеного, позивач вважає, що своїм протиправним рішенням від 27.04.2014 року позачерговий З'їзд адвокатів України в особі Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України грубо порушив норми чинного законодавства, ввів в оману найвищий законодавчий орган держави, чим безпосередньо порушив права позивача як народного депутата України, який в межах конституційно визначеного статусу спільною діяльністю з іншими народними депутатами реалізує повноваження Верховної Ради України, що і зумовило звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 1 статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з приписами частини 1 статті 55 Конституції України, пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України No 9 - зп від 25 грудня 1997 року (справа за зверненням жителів міста Жовті Води) будь-яка особа має право звернутись до суду, якщо її права порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу.
Однією з вимог принципу верховенства права є захист від свавілля, і це означає, що втручання у права людини повинно підлягати ефективному контролю. Щонайменше це має бути судовий контроль, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури (п. 55 Рішення від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини"). У зв'язку із судовим контролем важливою є вимога про доступ до суду. Серед іншого, вона означає, що з юрисдикції судів не можна вилучати будь-які позови, так само не можна надавати певним категоріям осіб імунітети від судових позовів (п. 65 Рішення від 21 вересня 1994 року у справі "Фаєд проти Сполученого Королівства").
Крім іншого, у справі "Олссон проти Швеції" зазначається, що для забезпечення відповідності принципу верховенства права необхідне існування у внутрішньому праві відповідних заходів захисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення права" ( пункт 61 Рішення від 24.03.1988 року у справі "Олссон проти Швеції").
Відповідно до висновку Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен з таких аргументів заявника.
Згідно положень вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.
Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Статтею 131 Конституції України встановлено, що Вища рада юстиції складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з'їзд суддів України, з'їзд адвокатів України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури - двох членів Вищої ради юстиції.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Згідно з частинами 1, 2, 5, 6 ст. 55 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" у період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України.
Відповідно до частин 1-6, 8 статті 54 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", вищим органом адвокатського самоврядування України є з'їзд адвокатів України.
До складу з'їзду адвокатів України входять делегати, які обираються конференціями адвокатів регіонів шляхом голосування відносною більшістю голосів делегатів, які беруть участь у конференції.
Квота представництва, порядок висування та обрання делегатів з'їзду адвокатів України, порядок проведення з'їзду адвокатів України встановлюються Радою адвокатів України.
З'їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України не рідше одного разу на три роки. З'їзд адвокатів України скликається у 60-тиденний строк за ініціативою Ради адвокатів України або на вимогу не менш як однієї десятої від загальної кількості адвокатів, включених до Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), або не менш як однієї третини рад адвокатів регіонів.
У разі якщо Рада адвокатів України не скликає з'їзд адвокатів України протягом 60 днів з дня надходження пропозиції про скликання з'їзду, адвокати або представники рад адвокатів регіонів, які підписали таку пропозицію, приймають рішення про утворення організаційного бюро зі скликання з'їзду адвокатів України. Організаційне бюро має право скликати та забезпечувати проведення з'їзду адвокатів України, визначати особу, яка головує на засіданні з'їзду.
Про день, час і місце початку роботи з'їзду адвокатів України та питання, що вносяться на його обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за 20 днів до дня початку роботи з'їзду.
З'їзд адвокатів України є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини обраних делегатів, які представляють більшість конференцій адвокатів регіонів.
Рішення з'їзду адвокатів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з'їзді.
Згідно зі статті 57 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення з'їзду адвокатів України та РАУ є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.
Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до ЄРАУ.
Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначалось вище, рішеннями Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 28.02.2014 року №1 та №23 було вирішено скликати позачерговий З'їзд адвокатів України у м. Одесі на 26.04.2014 року, а відтак Радою адвокатів України в межах повноважень, передбачених ст. 55 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" було забезпечено проведення позачергового З'їзду адвокатів України саме в цей день, що дає суду підстави вважати, що позачерговий З'їзд адвокатів України мав законодавчо визначені повноваження на функціонування та прийняття рішень лише 26.04.2014 року, тобто на дату його скликання.
Суд також звертає увагу, що Радою адвокатів України не приймалось рішення щодо продовження діяльності позачергового З'їзду адвокатів України на 27.04.2014 року.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку обрання делегатів З'їзду адвокатів України, затвердженого рішенням оргкомітету - Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури України при Кабінеті Міністрів України від 21 липня 2006 р. N IV/22-4.1, З'їзд адвокатів України є найвищою формою адвокатського самоврядування адвокатів України. Його проведення і участь у роботі З'їзду є відповідальним дорученням адвокатів. Обрання делегатів З'їзду має відбуватися на демократичних засадах з урахуванням традицій адвокатури України, дотриманням норм представницької культури і самоврядності адвокатів.
Делегата З'їзду обирають на загальних зборах адвокатів у явочному порядку АР Крим, усіх областей України, міст Києва і Севастополя. Набуття статусу делегата З'їзду окрім як через вибори на зборах адвокатів вказаних регіонів не допускається.
Водночас, як вбачається з рішення Ради адвокатів України від 28.02.2014 року №20, останнім було встановлено, що члени Ради адвокатів України, члени Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та члени Вищої ревізійної комісії адвокатури беруть участь у роботі позачергового З'їзду адвокатів України з правом голосу щодо питань порядку денного (кооптуються).
Зважаючи на наведене, при проведенні позачергового З'їзду адвокатів України було порушено порядок його проведення в частині участі у ньому осіб (кооптованих членів), законодавчо на це не уповноважених.
Суд зазначає, що порядок денний даного позачергового З'їзду адвокатів України затверджений рішенням від 02.04.2014 року, однак рішення про включення до порядку денного питання щодо призначення членів Вищої ради юстиції було прийнято Радою адвокатів України 24.04.2014 року, в той час як позачерговий З'їзд адвокатів України був призначений рішенням Ради адвокатів України від 28.02.2014 року на 26.04.2014 року, що свідчить про порушення відповідачем вимог ч. 5 ст. 54 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" в частині своєчасності повідомлення адвокатів щодо питань, що вносяться на обговорення з'їзду адвокатів України, а саме - не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з'їзду.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2014 року про відкриття провадження у справі у позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України витребувано належним чином завірені копії документів, які до суду надані не були.
Згідно статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Крім того, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Позачерговим З'їздом адвокатів України в особі Ради адвокатів України, як суб'єктом владних повноважень, вимог ухвали суду щодо надання доказів у справі не виконано, не зазначено причин, через які ці докази не можуть бути надані, та не повідомлено суд, де вони знаходяться чи можуть знаходитися, як того вимагає ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з вищенаведеного, зважаючи, що рішення про включення питання до порядку денного позачергового З'їзду адвокатів України щодо призначення членів Вищої ради юстиції Радою адвокатів України від 24.04.2014 року прийняте з істотним порушенням терміну повідомлення адвокатів про питання, які виносяться на обговорення З'їзду адвокатів України, при проведенні позачергового З'їзду адвокатів України був порушений принцип виборності адвокатського самоврядування, оскільки у позачерговому З'їзді адвокатів України брали участь особи (кооптовані делегати), законодавчо на це не уповноважені, рішення за наслідками проведення позачергового З'їзду адвокатів України прийняте не у день проведення такого з'їзду та за відсутності більшості голосів обраних та, зокрема, присутніх делегатів позачергового З'їзду адвокатів України, що свідчить про порушення позачерговим З'їздом адвокатів України в особі Ради адвокатів України законодавчо встановленої процедури прийняття рішення про призначення на посади членів Вищої ради юстиції та наявність у суду підстав для визнання його протиправним та скасування.
Відповідно до ч. 6 статті 54 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з'їзд адвокатів України є правомочним, якщо в ньому бере участь більше половини обраних делегатів, які представляють більшість конференцій адвокатів регіонів.
Згідно ч. 8 ст. 54 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" рішення з'їзду адвокатів України приймаються шляхом голосування більшістю голосів делегатів, що беруть участь у з'їзді.
Суд зазначає, що під час з'їзду мандатною комісією З'їзду адвокатів України була зроблена доповідь про видачу 252 мандатів, з них - 24 видані кооптованим делегатам.
За таких обставин, виходячи з положень статей 10, 11 Закону України "Про Вищу раду юстиції" на посаду члена Вищої ради юстиції може бути призначений кандидат, який отримав більшість голосів від числа обраних делегатів з'їзду, тобто в даному випадку більше 114 голосів.
Водночас, за результатами голосування щодо обрання членів Вищої ради юстиції встановлено, що з числа адвокатів ОСОБА_2 отримав 91 голос, ОСОБА_3 - 90 голосів, з числа суддів - суддя Господарського суду міста Києва ОСОБА_16 отримав 95 голосів, що свідчить про відсутність необхідної кількості голосів, за якої дані кандидати могли б вважатись обраними.
Відповідно до ч. 3 статті 10 Закону України "Про Вищу раду юстиції" за результатами голосування головуючим і секретарем з'їзду підписуються рішення про призначення членів Вищої ради юстиції.
Під час розгляду даної справи, суд прийшов до висновку щодо протиправності рішення про призначення членів Вищої ради юстиції, прийнятого за наслідками голосування на позачерговому З'їзді адвокатів України 27.04.2014 року.
За змістом статей 16, 17 Закону України "Про Вищу раду юстиції" набуття повноважень члена Вищої ради юстиції пов'язане із складанням ним присяги на засіданні Верховної Ради України.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 року на 41 засіданні Верховної Ради України 7-го скликання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 склали присягу члена Вищої ради юстиції.
Підстави припинення повноважень члена Вищої ради юстиції визначені статтею 18 Закону України "Про Вищу раду юстиції". Вказана стаття не передбачає можливість припинення повноважень члена Вищої ради юстиції на підставі скасування судом рішення відповідного органу про призначення особи членом Вищої ради юстиції.
За таких обставин, суд вважає, що належним способом захисту прав та інтересів позивача є визнання відсутності повноважень членів Вищої ради юстиції, обраних позачерговим З'їздом адвокатів України 27.04.2014 року.
Враховуючи наведене, зважаючи, що Вища рада юстиції є колегіальним, незалежним органом, відповідальним за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суддями і прокурорами вимог щодо несумісності та у межах своєї компетенції про їх дисциплінарну відповідальність, та з огляду на те, що з метою забезпечення правових засад здійснення її діяльності та виконання законодавчо визначених функцій, неприпустимим є порушення процедури обрання та призначення її членів, а також приведення до присяги осіб, які не можуть вважатись обраними з урахуванням відсутності необхідної кількості голосів, суд приходить до висновку про відсутність у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повноважень члена Вищої ради юстиції.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. щодо приведення до присяги 16.05.2014 року членів Вищої ради юстиції ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
Порядок роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб, засади формування, організації діяльності та припинення діяльності депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді встановлюються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами України "Про комітети Верховної Ради України", "Про статус народного депутата України", про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України.
Регламент Верховної Ради України, затверджений Законом України від 10 лютого 2010 року N 1861-VI (далі - Регламент) встановлює порядок підготовки і проведення сесій Верховної Ради, її засідань, формування державних органів, визначає законодавчу процедуру, процедуру розгляду інших питань, віднесених до її повноважень, та порядок здійснення контрольних функцій Верховної Ради.
Повноваження Голови Верховної Ради України визначає стаття 88 Конституції України, згідно якої він веде засідання Верховної Ради України; організовує роботу Верховної Ради України, координує діяльність її органів; підписує акти, прийняті Верховною Радою України; представляє Верховну Раду України у зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; організовує роботу апарату Верховної Ради України.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Регламенту пленарні засідання Верховної Ради відкриває, веде і закриває Голова Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи заступник Голови Верховної Ради України, крім випадків, передбачених цим Регламентом.
Стаття 27 Регламенту визначає обов'язки головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради.
Так, головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради, зокрема, дотримується норм Конституції України та цього Регламенту і вживає заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні; організовує розгляд питань відповідно до норм цього Регламенту; оголошує результати голосування та про прийняте рішення.
Згідно ч.1 ст. 217 Регламенту Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, члени Вищої ради юстиції, судді Конституційного Суду України, члени Центральної виборчої комісії складають присягу перед Верховною Радою у строки і за текстом, що визначені відповідно законами України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", "Про Вищу раду юстиції", "Про Конституційний Суд України", "Про Центральну виборчу комісію". Складення присяги здійснюється зазначеними особами особисто на пленарному засіданні Верховної Ради.
Частиною 2 ст. 217 Регламенту визначено, що питання про складення присяги особами, зазначеними у частині першій цієї статті, включається до порядку денного сесії Верховної Ради без прийняття Верховною Радою відповідного рішення. Комітет, до предмета відання якого належить питання складання присяги членами Вищої ради юстиції, подає до Верховної Ради пропозицію про дату, час та процедуру складення присяги відповідною особою. Така пропозиція має бути внесена протягом тижня з дня надходження до цього комітету матеріалів стосовно призначеної особи.
Відповідно до частини 7 статті 217 Регламенту у разі якщо на момент складення присяги відповідною особою від неї надійде заява про відмову від складення присяги або виникнуть інші передбачені законом підстави, що унеможливлюють її вступ на відповідну посаду, комітет, до предмета відання якого належить це питання, подає на розгляд Верховної Ради відповідну пропозицію.
Позивачем зазначено, що листом від 13.05.2014 вих.2060-05/14 (вх. №92897 від 14.05.2014 року) було повідомлено профільний Комітет Верховної Ради України про наявність у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративної справи №826/6278/14 за позовом ОСОБА_8 до позачергового З'їзду адвокатів України в особі Ради адвокатів України, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_2, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_3, члена Вищої ради юстиції ОСОБА_4, Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. про визнання протиправним та скасування рішення З'їзду адвокатів України від 27.04.2014 року про призначення на посаду членів Вищої ради юстиції адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3, судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_16 з проханням не вчиняти дій щодо приведення зазначених осіб до присяги до розгляду справи по суті.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 29 Регламенту Верховної Ради України у разі порушення головуючим на пленарному засіданні вимог цього Регламенту народний депутат має право невідкладно або після закінчення розгляду питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради звернутися до головуючого на пленарному засіданні із зауваженням про допущені ним порушення для негайного їх усунення. У разі грубого або систематичного порушення цього Регламенту головуючим на пленарному засіданні, за письмовою пропозицією, внесеною на пленарному засіданні не менш як двома депутатськими фракціями, або не менш як однією третиною народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради шляхом зібрання їх підписів, або комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, після скороченого обговорення Верховна Рада може прийняти рішення про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань на строк до двох пленарних днів більшістю голосів народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, про що робиться запис у протоколі пленарного засідання Верховної Ради. На цей час за ним зберігаються виплати, пов'язані з виконанням депутатських повноважень та посадових обов'язків. Внесення на розгляд сесії Верховної Ради пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання передбачає усунення його від головування на весь час її розгляду. Обговорення та голосування пропозиції про відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарного засідання проводяться відразу після її внесення. У разі відсторонення головуючого на пленарному засіданні від ведення пленарних засідань три і більше разів протягом однієї чергової сесії Верховної Ради, за висновком комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, Верховна Рада може розглянути питання про відкликання його з посади відповідно Голови Верховної Ради України, Першого заступника чи заступника Голови Верховної Ради України.
Таким чином, суд звертає увагу, що Регламентом Верховної Ради України встановлено відповідальність головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.
Водночас, позивач не надала суду доказів щодо протиправності дій саме головуючого на пленарному засіданні.
При вирішенні спору суд також враховує висновки Веніціанської Комісії Ради Європи щодо Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження", Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 09 січня 2013 року по справі Oleksandr Volkov v. Ukraine, згідно яких положення цього закону хоч начебто і забезпечують представництво у Вищий раді юстиції більшості суддів, та жодним чином не наближають України до виконання міжнародних стандартів у цій сфері, зокрема Європейської хартії про закон "Про статус суддів", яка передбачає, що не менше половини складу такого органу мають становити судді, обрані суддями. Отже, склад ВРЮ не відповідає європейським стандартам, оскільки з 20 членів ВРЮ лише 3 є суддями, які обираються самими суддями, а тому має бути зміненим, що вимагає конституційних змін. Крім того зауважено, що у неконституційний спосіб значно розширено повноваження цього органу.
Згідно звіту Томаса Хаммаберга, Комісара з прав людини Ради Європи, за підсумками візитів до України 19-26 листопада 2011 року, 23 лютого 2012 року українська влада повинна розглядати і належним чином реагувати на будь-які заяви про втручання в роботу судових органів. Представникам інших гілок влади слід утримуватися від будь-яких дій чи заяв, які можуть бути сприйняті як інструмент здійснення тиску на діяльність судових органів чи викликати сумніви щодо їх здатності виконувати свої обов'язки ефективно. Судді не повинні мати підстав боятися звільнення чи дисциплінарного провадження у зв'язку із прийнятими ними судовими рішеннями. Окрім того, необхідно використати можливості нинішньої реформи для потужного зміцнення незалежності судової влади від виконавчої…"
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статями 14, 69, 70, 71, 158 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення позачергового З'їзду адвокатів України від 27 квітня 2014 року про призначення на посади членів Вищої ради юстиції адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_16
Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у адвоката ОСОБА_2.
Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у адвоката ОСОБА_3.
Визнати відсутність повноважень члена Вищої ради юстиції у судді Господарського суду міста Києва ОСОБА_16.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
